Після хвороби виплутали з Надією надвір.
Дитина вийшла роззирнулася і так захоплено:
— Мама дивися гі*на ж то скільки!
— Ой, не кажи доця!
— Та це ж не вулиця, а якесь прямо го*ніще.
— Доць, ну це якесь не дуже хороше слово…
— Мама, пока ми хворіли, тут динозаври гуляли. Он бачиш яка купега?… А он… зелене, уявляєш? Зелене!!! Так, ану, пішли погуляємо, якшо десь є фіолетове, значить тут гуляли розові поні…
Зустріла якось сусідку, а вона й питає: «Как вам вєсєнняя Татарка?». В голові прозввучало «го*но і палки», але, як понаєхавша, мушу толерантно відповідати питанням на питання: «А вам як?».
«Ой, да га*но і палкі», — відповідає сусідка.
Таке враження, що саме цього року в районі масово оселилися собачники і приключився дефіцит кульків.
Хотя… може, то й справді динозаври, єдінороги, розові поні, корови опять же ж, а я огульно на собачок.
— Мама, мама, дивися, я найшла га*нітєльний клад. Тут ціле поле га*на…
І це ми ще із двору не вийшли.
Татуся Бо
