Думав: чи писати про це чи ні?
Але вирішив, що треба. Бо цілий день українське радіо першою новиною випусків товкло про двох юних самогубців із містечка Сторожинець на Буковині.
Одному вдалося звести рахунки з життям, а другий — в реанімації.
Але! Навіщо про це розповідати притомним людям?! Самогубців недарма хоронили окремо — навіть на цвинтар їх не пускали! Бо якщо будемо потурати («нещаслива любов», «хвороба», «втомився жити» і т.д.) — самогубців більшатиме. Особливо серед молодих і неврівноважених.
Навпаки, таких треба публічно зневажати, аби потенційні самогубці знали – їх ніхто не пожаліє, і говорити про них не будуть, і навіть не згадають…
А як не вистачає драйву, адреналіну чи свербить від нещасливого кохання – оно, на Східний фронт, на війну з московськими зайдами!
Але більше мене турбують не самогубці, а ідеологія держави, позиція, так би мовити, усуспільненого Українського радіо, яке про бої на російсько-українському фронті розповідає ковтком мови, і десь на «десерт», а топовою новиною — торочить про двох дурнів…
Василь Чепурний, «ГРІНЧЕНКО-інформ»
