… Ну, шо ж, друзі мої, їду – в нікуди.
Туди, де поруч війна… Що мене там очікує?
Прибирати, готувати, годувати, мити, підмивати, міняти памперси, лікувати пролежні, прати білизну, знову вчити розмовляти і ходити ту, котра мені найдорожча у світі…
А ще знайти роботу там, де роботи нема або є на 3-6 тис. руб. (1.500 – 3 тис. грн.), але то для тих, хто молодший 45 років…
І як з тим зжитися, як пережити те, що я не люблю?
Де набратися сили і снаги, аби продовжувати писати свої книжки… і не сколупнутися, а навпаки – випромінювати радість життя… і вижити (в прямому сенсі) самій…
Кльове завдання. Але я спробую!
А жопоробиш?!
Я вірую, що Бог мені допоможе…
І сподіваюсь, що вже невдовзі з’явлюся в соціальній мережі (а, можливо, не з’явлюся)… Але, на всяк випадок, прощавайте, і не гнівайтеся, якщо щось було не так…
Ірра Бурлакова
