Мій Миколай сьогодні з гумором! Мабуть, він знає, що кому треба найбільше… Зарання приготувала маленькі подаруночки дітям. І, як завжди, на світанку встала, щоб розкласти їх під подушки. Тихенько, не вмикаючи світла, рухаюсь від ліжка до ліжка моїх меншеньких. Потім легесенько прочиняю двері до кімнати старшого сина…
Кладу подарунок і навшпиньки повертаюся назад. Раптом чую сонне:
— Мамо!.. Мамо!..
Зупинилася. Все тихо. Почулося?
— Мамо! Підійди до мене! — вже чіткіше шепоче мені син. — Святий Миколай вже приходив! Ти проспала! Отам у куточку залишив торбинку! Забирай! Це тобі і малюкам…
Навіть не зрозуміла: він прокинувся чи далі спить…
Слухняно йду в куточок і беру торбинку. Вона наповнена нашими улюбленими цукерками! Знову розкладаю малим під подушку. І повертаюся у своє ліжко.
Тихо в хаті. Діти сплять… А я навпомацки дістаю з торбинки цукерку і вже святкую…
Оце Миколай! Таке свято у мене вперше…
Вітаю нас, друзі! Усім бажаю дива!
Антоніна Палагнюк
