Це мав бути банальний фотозвіт про зустріч зі скунсом – милим на вигляд звірятком, що тусується поруч з людським житлом у пошуках щось пожерти. Ось тільки коли нервується, то випускає з-під хвоста струмінь рідини, дуже смердючої. Гидотний запах у повітрі тримається довго, треба вікна бігом зачиняти. Збиралася, було, ще трохи написати про скунсів, як вештаються поруч і підпускають близько до себе…
Але саме надійшли вісті з Ватікана, про папську любов до матушкі-росії та російську, сатана їм батько, «людяність». І подумалося, що нічого нового під місяцем нема, природа оманлива. Дивишся — наче пухнасте й добродушне, а насправді — смердить.
В чотириногих, щоправда, воно чесніше, без лицемірних проповідей, за які колись перед Богом відповідати доведеться. Також без іспанського сорому. Чи то пак, аргентинського.
Людмила Пустельник
