Світлого Великоднього ранку вийшов на балкон. Посміхнувся сонечку. Замилувався квітучою вишнею. На балконі поруч побачив сусіда. Гукнув йому «Христос Воскрес!». Сусіда мені відказав: «Воістину Воскрес».
Не знати з якого доброго дива, але я його жартома запитав чи вже мав він зранку «сімейний тімбілдінг»?
Сусіда зніяковів і зробив вигляд, що мене не почув. Потім стрімко озирнувся, так, ніби його з хати кличе дружина, і пішов у кімнату, мовчки мені кивнувши.
Він, певно, подумав, що я зранку вже «ковтнув».
А я зрозумів, що він не знає, що є оте «тімбілдінг», бо не дивився привітання президента, а я дивився, хоч, може, краще би «ковтнув»…
«Що б не було в твоєму кошику, бідний він чи багатий, Христос для всіх Воскрес!». Так говорив вуйко Дезьо…
Валентин Ткач
