Женя розбився на «Чизеті» в 1987-му. Майже насмерть. Але вижив. Наполовину. На половину тіла, на половину свідомості… Він ходить кожен день в центр села, а потім згори — вниз, додому… Майже сорок років…
Нічого нікому не каже. Всі слова лишилися там, в 1987-му.
Сьогодні бачу: йде Женя, і несе в руках двох живих гусаків. Гуси впеленані в спеціальні кульки, а зверху в кульків ручки, як в корзинах, голови гусаків дивляться вперед. Не знаю, де він їх взяв. Женя їм щось каже, гуси йому щось відповідають…
Перед Паскою бог ходить по селах…
Віталій Чепинога
