Давно перебуваю під магією цієї мальовничої картини видатного українського художника-живописця Миколи Пимоненка. А перед Великоднем розглядаю її знову й знов: бо ж на ній досконало відтворено і колорит українського села, і найважливіший момент церковної служби у день головного християнського свята – Воскресіння Христового.
Христос з нами і посеред нас… І тому, якими б не були твої страждання, не нарікай на Нього, бо він страждає разом з тобою. Не лише сьогодні, коли Його самого на сорокаградусній єрусалимській спеці розпинають на хресті, коли замість води дають гіркого оцту, коли нахабно зривають одяг і жорстоко штрикають списом під ребра, перевіряючи, чи живий…
Баба не проминала жодну прощу на Верховині, в Марамороші і на Унграх. І брала з собою його, «рендешного», як казали в її мадярських краях, онука. Себто – чемного, слухняного. А як там не бути чемним, коли ті гомінкі й строкаті здвиги дух забивали і вбирали очі до головооберту. З гір плаями стікали пістряві струмки святочно вбраного люду. І пішо, і кінно, і на скрипучих возах, і на милицях, і на коліщатах у дерев’яних коробицях, бо не одному горянину в лісі перебиває ноги.
Женя розбився на «Чизеті» в 1987-му. Майже насмерть. Але вижив. Наполовину. На половину тіла, на половину свідомості… Він ходить кожен день в центр села, а потім згори — вниз, додому… Майже сорок років…
Ну що, схоже, «Динамо» вже випало з боротьби за чемпіонство, вчергове втративши очки в матчі проти львівського «Руху». Відставання від «Шахтаря» вже 9 очок при 1 грі в запасі у гірників. І якщо в наступній грі «Динамо» програє «Шахтарю» — боротиметься лише за 3 місце із «Зорею». А на початку сезону саме “Динамо” спеціалісти вважали фаворитом. Бо у порівнянні з іншими клубами, йому найбільше вдалося зберегти склад. Навпаки, “Шахтарю” пророкували провал через втрату бразильців, які визначали гру команди. А воно он як вийшло.
