До ринку треба йти вздовж Латориці, де свищуть зимні вітри. Мама на закупи одягає теплу пухову зеленаву куртку з німецької гуманітарки.
Наперекір вітрові, рокам і нечищеному тротуару намагається ступати рівно і твердо.
«Тобі не здається, що вона чоловіча?» – питаю про куртку.
«Ну то й що? Хто мене вижене за це з базару?»
«Можливо, навіть військова».
«Ти забув, що в країні воєнне становище?» – вдавано суворо відповідає мама.
Я не забув.
А мама, щоб не забути, перераховує, що треба купити – квасолю, капусту, буряк, рибу, домашню олію…
Війна війною, а піст ніхто не відміняв.
Мирослав Дочинець
