Де познайомитися? Здавалося б, які можуть бути проблеми? Всі засоби комунікації сьогодні доступніші, ніж будь-коли! Можна написати людині, яка тобі подобається в соціальних мережах, можна просто залишити дотепний коментар під її постом, і, можливо, це стане першим кроком до чогось більшого (і таких прикладів є чимало, навіть один з українських міністрів знайшов собі пару).
Можна, врешті-решт, розмістити свою анкету на сайті знайомств і чекати, коли відгукнеться той, з ким після пари «контрольних запитань» захочеться поговорити телефоном, а далі піти на побачення. І таких прикладів я знаю чимало!
Було, й сама закохалася в людину, яка сподобалася мені спочатку на фото, а потім з листування, коли відчула певний резонанс думок і цінностей.
Пригадую також, як колись переконувала мою близьку подругу – красуню й розумницю, котра сумувала на самоті, що в такому знайомстві нема нічого принизливого. Жінка може відповідати на запит чи ні, може говорити про те, що для неї важливо. Так, ніхто не застрахований від неадекватів. Варто бути до цього готовою, і не приймати чи припиняти контакт.
Подруга довго вагалася, але потім все ж таки розмістила свою анкету і таки знайшла свого коханого! Спостерігаю зі сторони за їх спілкуванням, подорожами, радію та милуюся. Схоже, вони цінують кожну хвилину, яку проводять разом, і насправді знайшли саме «свою людину».
Гадаю, варто бувати там, де вам цікаво, приміром, у різноманітних клубах за інтересами: де вивчать іноземну мову, ази здорового харчування, дбають про фігуру чи опановують кулінарію. Це можуть бути волонтерські табори, екологічні акції, студії особистісного розвитку, молодіжні зібрання при церковних громадах. Шукайте відповідно до своїх захоплень і світогляду!
Щодо мене, то з першим чоловіком я познайомилась в тролейбусі. Пам’ятаю, як батько однієї з приятельок, коли дізнався про це, сказав: «Треба купити доньці проїзний, нехай катається». Нас представила одне одному моя подруга, яка раніше зустрічала мого чоловіка в компанії спільних друзів. Я добре пам’ятаю той момент, коли серце озвалося думкою: «це моя пара».
А з нинішнім чоловіком я зустрілася у кумів. Мій рідний кум – його двоюрідний брат. Отакий тісний світ! Як потім з’ясувалося, нас обох у той день запросили не випадково. Далі я зробила перший крок. І ми разом вже десятий рік. Щасливі! Не без складнощів, звісно, але долаємо їх разом.
Відтоді я повірила в «інститут свах».
Вікторія Сидорова
