Від мого знайомого Сєви не завжди гарно пахне. Ні, з гігієною і парфумами там все гаразд. Але часом від нього пахне віскі, а це не добре. Колись від нього пахло приморським портвейном, що також було не дуже. Час іде, тепер запахи інші. Більш виразні і переконливіші.
Ні, я його не засуджую. Тепер кожен пахне як хоче і йому за це нічого не є. Але якщо від тебе пахне віскі — то відповідно поводь себе!
Зараз багато хто відвідує церкву у вільний від гріхів час. На шиї хрестик, а в душі — нолик. Але випив віскі — сиди вдома, чи хоча б там, де ти його хильнув, а не в театрі, на виставці чи деінде.
Чогось як тільки випив віскі — тягне до прекрасного. Коли моєму знайомому Сєві не вистачає в житті прекрасного, він просто дістає телефон, знімає з нього чохол і милується ним.
Світоглядні висновки Івана Петровича
Іван Петрович одружений багато років. Одруження — важливий аспект його світосприйняття. За цей час він зробив декілька світоглядних висновків, які лягли в основу його життєвої філософії та практики.
Ну, наприклад, Іван Петрович вважає, що 90 відсотків сімейного життя це кричати «шо?» з різних кутків квартири. А правду в очі дружині краще казати телефоном. Людина, вважає Іван Петрович, після перших двадцяти років шлюбу здатна на будь-які вчинки, крім адекватних.
Тому він намагається нічого самостійно не вчиняти. Тільки за обопільною згодою. І взагалі почав останні роки вважати, що він собі не по кишені. Тому зарплату віддає повністю. Спить погано, зате мало. Коронна страва Івана Петровича — він непогано ставить чайник.
Але — щасливий. Не дивлячись на те, що бути дорослим не лише дуже прикольно, але й не дуже.
Володимир Килинич
