Фрази з його спортивних телерадіорепортажів давно стали інтернет-мемами. Вболівальники, шанувальники цілого грона видів спорту впізнавали, зупиняли його на вулицях. Багато спортивних журналістів називають його своїм учителем. А його домашній альбом світлин уповні міг би слугувати академічною фотохронікою Олімпійських ігор.
Пишуть: померла «легенда спортивної журналістики», Сергій Савелій. Для мене він був не легендою, а завжди добрим приятелем, колегою, з яким стіл до столу пропрацювали в одному кабінеті 4 роки на Українському радіо. То був не спорт. То був відділ політичного життя. Згодом Степанович, ще молодим ми його так всі так називали, перейшов у новостворену редакцію спорту ТБ і радіо.
Від мого знайомого Сєви не завжди гарно пахне. Ні, з гігієною і парфумами там все гаразд. Але часом від нього пахне віскі, а це не добре. Колись від нього пахло приморським портвейном, що також було не дуже. Час іде, тепер запахи інші. Більш виразні і переконливіші.
В школі ходив на танці. В футболці, джинсах, кросівках. Баба казала:
— Вітю, вдягни піджак!
— Нашо?
— Дівчата не люблять, коли чоловік без піджака!
Я з баби сміявся…
Сергій Дацюк написав про дурнів і жваве обговорення теми в ФБ змусили згадати «класифікацію» дурнів, ідіотів і навіжених, побудовану італійським письменником Умберто Еко і виголошену одним з героїв його роману «Маятник Фуко».
На фото — фрагмент справжньої денацифікації справжніх фашистів, котру було запроваджено американською адміністрацією після травня 1945 року в її окупованій зоні Німеччини. Тисячі німців було примушені дістати з великих безіменних могил трупи жертв свавілля нацистів з метою перепоховати в індивідуальну могилу з вказівкою імені вбитого чи вбитої.
