Найліпше місце, де можна перебути зимну пору року від осені до весни — це кухня. Сидіти з книжкою поміж тих всіх лаврових листків і духмяних перців, гречок, макаронів і цинамонів, грітись біля духовки під шум витяжки, розглядати коропа чи шарлотку крізь скло «пекельної» шафи , бо то є найліпше кіно на зимовий вечір.
Булькає борщ, пахне глінтвейн чи парує чай у пузатому тецубіні — це все однаково додає тепла і діє як анестетик, приглушує, тамує і знеболює.
Які б не були порядки по квартирі — справжня кухня має бути захаращена десятками баньочок, плящинок і слоїчків, огарками свічок, п’ятнадцять різнокаліберних горнят, куплених стихійно, кожне окремо, «диви, яке гарне!», як діти з дитячого притулку, кожне від іншої мами, але всі неймовірно милі, шматок гарбуза, вчорашнє печиво і ще купа всілякої всячини.
Прибирання на такій кухні стає чимось на кшталт шахової партії, де фігури соваються з одного місяця на інше за чіткими правилами, але ніхто ніколи не виграє.
Правда, міські, квартирні кухні — це така бліда копія кухонь сільських, де вогонь шумить дровами, а не скромно газом, тепло пашить з грубки, а не з батарей, речей і посуду в сто сорок три рази більше, поміж тим всім сновигають два коти і дитина, а всі дорослі дивовижним чином знаходять собі місце посеред того шарварку, припасовуються поміж баняків і горнят.
Для зберігання всього на світі використовується кожен квадратний сантиметр вільного простору, пучки трав, в’язанки цибулі і часнику підвішуються аж під стелю.
Кухня – безумовне серце дому, звідки пульсують і розходяться усі транспортні потоки тих, хто у ньому мешкає.
Ви вже вдома? Ставте чайник!
Володимир Гевко
