Розумні люди кажуть, що гладити домашніх улюбленців дуже корисно — не так для улюбленців, як для нас самих –нормалізується артеріальний тиск, цукор у крові, а також комплекс почуттів до тещі, сусіда, невістки (потрібне підкреслити або додати).
Але я, може, й не такий розумний, скажу більше: це треба робити вміючи. Навіть мої поради такого вміння не дають, тут потрібна тривала доброзичлива практика.
1. Гладити тваринку абияк, мимохідь, неуважно — це приблизно як «здрасті» між людьми — ввічливо, прийнятно, але беззмістовно. І безрезультатно. Гладити тваринку — це цілий ритуал, до якого треба бути готовим, якого треба захотіти. Якщо ви тваринку не любите — то краще не чіпайте.
2. Коли тваринку гладять — їй це або приємно, або байдуже, або не подобається. Навчіться гладити тваринку так, щоб їй це подобалось. Якщо ви уважні, то за кілька спроб почнете легко відчувати, чи хоче вона такого контакту.
3. Не спішіть. Інтенсивне погладжування скоріш дратує тварину, ніж розслабляє. Надто повільне погладжування — послаблює контакт. Завжди існує оптимальна частота погладжувань, яку й треба вловити. І не порушувати її, не відволікатись. Ще раз – не спішіть. Цього варто навчатися, і це дається не зразу.
4. Головне: подбайте разом з тим про себе. Характер і ритм погладжування мають стати для вас звичними й приємними. Спробуйте такий режим: поки ваша рука гладить, тобто рухається від голови до хвоста кішки — спокійно видихайте повітря, а за той короткий час, коли ви переносите руку від хвоста до голови, зробіть повний вдих. Це схоже на якесь йогівське дихання, а також на українське дихання під час співу. Власне, це і є своєрідний різновид співу.
Василь Триліс
