Вперше українську армію в польових умовах я побачив під Слов’янськом 22 червня 2014 року. За кілька днів до цього Дмитро Булатов телефоном запросив дати концерт на ще не до кінця визначеному фронті російсько-української війни.
Те, що я побачив, мене шокувало!!!
У неглибокому виярку на околиці занедбаного села серед густих кущів та невисоких дерев, накриті драними маскувальними сітками, стояли зо два десятка іржавих вантажівок, де розташовувався головний штаб АТО «Луна» (луна — в значенні «ехо», чи «луна» в значенні «місяць», я так і не наважився спитати…)
Біля машин юрмилися патологічно пузаті і ду-у-уже пихаті, якісь цілковито радянські полковники та генерали з червоними, пітними і розгубленими обличчями.
Неподалік воїни ЗСУ у пластикових капцях-мільйонниках (гарантія — мільйон км шляхами Фет-Фрумоса — героя молдавського епосу) смажили на землі шашлик. Гомінкі типові гопники у розхристаних камуфляжах (трошки бухі) вешталися розташуванням частини.
Браві правосєкі вели до штабу сєпара-наводчика із мішком на голові. На мотузках-розтяжках старих радянських наметів сушилася запрана білизна, біля якої крутилися підозрілі персони чи то російськомовні українські воїни, чи то агенти Гіркіна…
Хаос, тотальна деструкція, розгублений совок, пасіонарний патріотизм добровольців, воїни у пластикових капцях з іржавими автоматами і — О!! Забув!! — танк з кривим дулом, який ті ж самі правосєкі правили кувалдою!
Такою я пам’ятаю українську армію у 2014 му.
Тому глибоко вдячний всім причетним до створення того, що маємо зараз!!!
ЦІНУЙТЕ! ШАНУЙТЕ! ПІДТРИМУЙТЕ!!!
ІЗ СВЯТОМ ВОЇНИ!! З ДНЕМ ЗСУ!!
СЛАВА УКРАЇНІ!!!
Антін Мухарський
