Коли я вчився на історичному факультеті, в суботу часто їздив до Києво-Печерської лаври. Там розташована Історична бібліотека України. А інтернету тоді ще не було…
Раз зайшов до лаври, зима, мороз…
А там якийсь жирний батюшка мені окриком: «Шапку снімі!»…
— Я не в церкву, — кажу, — а в бібліотеку!
— Ето не имеет значения, — вчить він мене менторським, безапеляційним голосом. — Шапку долой!
— Та іди ти на*уй, — сказав я батюшці УПЦ МП, але не сильно громко. Скоріш — сам собі, для моральної сатисфакції…
Я вже тоді мріяв про томос…
Віталій Чепинога
