… Зранку працівник комунальних служб вправно «засівав» на сніг золотим піском — ніби сіяв зерно…
Набирав у жменю пісок з відра, простирав елегантно руку, ніби лелече крило і плавно розсівав, розчепіривши пальці…
Я не втримався і запитав: чи не доводилось йому засівати город?
– Було… — сором’язливо відповів чоловік.
… І згадалося як батько (світла йому пам’ять) вчив мене правильно сіяти ячмінь на нашому городі. Він йшов попереду, а я намагався брати з дійнички (відерце має бути невеликим) велику жменю зернят і чітко повторювати рухи за ним — щоб і не густо, і не рідко…
Звичайно, коли ячмінь сходив — було помітно, де сіяв батько і де я.
У нього смужечка — рівненька, а в мене — і кущики сходили, і залисини муляли зір…
… А тепер на нашому городі самосійний бур’ян…
Сергій Савелій
