… Потім комсомол розпався, разом з Радянським Союзом. І доля закинула мене в районну газету «Світлий шлях». Каже мені якось головний редактор Анатолій Іванович Чабаненко: «Мало в нас гострих, актуальних матеріалів, на злобу дня! Надої та врожаї — то добре, але нецікаво. Треба якоїсь конструктивної критики і обʼєктивної правди! Не закривати очі на недоліки!»
— Добре, кажу, здєлаю!
Сів на «Москвича», поїздив районом, написав гострий і критичний матеріал про те, як на одному зі складів згноїли посівне зерно! Стаття називалася ярко і креативно: «Безгосподарність — ворог незалежної України».
На другий день викликає мене головний редактор, показує мені газету: «Це ти написав?»
— Я, — кажу не без гордості!
— А ти знаєш, хто начальник того складу?!
— Нє, не знаю, — кажу.
— Син! Син керівника райдержадміністрації!!!
— Тиʼба, — кажу. — І буває ж таке! Шоб так совпало!
— Йди звідси к ібе*ій матері, щоб я тебе не бачив, — каже редактор!
Так ставала на ноги свобода слова в Україні!
Віталій Чепинога
