За часу СРСР на підприємствах і по районах були такі стенди з патретами — «Наші маяки» (ті, на кого ми повинні би мали рівнятися). Сьогодні наші маяки в Европі — Болгарія (29% дорослого населення хоча б з однією дозою антиковідної вакцинації) і Румунія (44%). Цифра по Евросоюзу загалом — 81%.
«Ця хвиля гірша за інші — вона як війна», — каже одна лікарка в Бухаресті.
Громадянська війна, можемо уточнити ми, дивлячись на свою картину, яка схожа, але ще гірша. «Нью-Йорк таймз» недаремно згадує про комунізм і втрату довіри до держави й державної медицини, а ще про корупцію 
й безлад в умах.
Але ж так не всюди в посткомуністичній Східній Европі. «Нью-Йорк таймз» пише також, що Румунська православна церква не підтримала програму вакцинації. Патріярх тамтешній мляво закликав вірних слухати лікарів, а багато місцевих попів називають вакцину знаряддям сатани.
Я відразу згадав містечко Коростень, де був щойно, у неділю. Містечко «славних залізничників — опори режиму» аж надто зросійщене, де, здається, нема жодної української церкви, всюди МПЦ. Там живе моя родичка, яка дуже ображається, коли їду на кладовище навідати батьків, але не заїжджаю по неї, яка досі вагається: чи вакцинуватися, бо, «виявляється, перехворіла — маю антитіла, а краще ж свої, ніж від вакцини».
Чесно кажучи, майбутнє українського православ’я я бачу разом з УГКЦ і не дуже переймаюся цим, але одну річ знаю точно: не бачити нам колективного імунітету (і взагалі ніякого!), поки не вирвемо московську попівську заразу з України від Закарпаття до Святогірська.
Сергій Сингаївський
