Шурхіт у шафі… Це одяг виходить з моди. Задзвеніло скло. Розбився стакан — це до щастя, розбилося щастя — це до стакана. У мережі Bitcoin Cash відбувся халвінг. Тихо, звуків немає. Тріснула тканина. Ти сильна жінка! Не кожна змогла б ці джинси застібнути!
Матюки. Це впала штанга тролейбуса номер 5. Прямо на дороге авто депутата. На ранок всі тролейбуси були новими. Правда, не у нас.
Клацає компʼютерна миша. Бо запорука міцної онлайн дружби — взаємне регулярне облайкування.
Чутно звуки палких поцілунків. У Чернівцях кохання вічне. Лише партнери змінюються.
У тебе кола під очима. Це кордони реальності. Беззвучні. Звуки пострілів з кольта. Показують вестерн. Це фільм, де коней в кінці залишається більше, ніж людей.
Життя плине. Але ми чекаємо інших звуків. Сурм перемоги та миру.
Листи
Раніше люди комунікували листами. Тепер листи щезли, навіть електронні. Тільки мессенджери — вайбери, телеграми, вотсапи тощо. Але то вже не листи, а так, мʼяко кажучи, вигуки — ок, спс, бай і таке інше. Дуже часто з цим епістолярієм виникають непорозуміння.
От взірець: «Вчора ти поводився як справжній джентльмен. Спасибі, що не лапав!». Відповідь: «Немає за що». І такого багато. Нідайбох, як пишуть у мессенджерах.
Змінити це навряд чи вийде. Та й чи потрібно? Тепер довгі листи писати ніхто не хоче. Тому я взяв за правило дорогих мені людей обдзвонювати у неділю. Такі собі усні листи, на які одразу отримуєш відповідь. Але у розмову треба додавати дрібку любові. Як колись у листи.
Володимир Килинич
