Замовляючи вже втретє книжки, жінка з Єкатеринбурга сказала: «Знаєте, в нас усе частіше можна почути: «Українці би такого не потерпіли». Поясніть кількома словами, що відбувається в Україні?»
«Якщо кількома словами – народження нового божого народу».
В селі погода — це всігда способ випустить пар, розказать шо жизнь погана і вообще. От на кутку жив колись дядько Василь, було йдеш у грудні, погода весняна, сонеко, горобці.
— Драстуйте. Як діла?
— Та які воно в ср*ку діла. Давлєніє. І хіба воно зіма? Ні*уя пшениці не буде, попріє все к свиням. От раньше було в жовтні буряк з переметів тягаєш. А щас га*но якесь.
Оце приїхав додому, у Чернівці, хотів прочитати якісь домашні новини, відкриваю «Молодий Буковинець», а там….!!!!! Як худає Маша Євфросініна (при тому, що я якийсь час згадував хто це взагалі). Ні, щоби – «рідні вітають Степана Петровича із поважним ювілеєм і…» (і за це всі люблять «Даруємо пісню», навіть наші за океаном).
Мій будинок розташований біля студентських гуртожитків.
Ця обставина визначає один цікавий календарний фокус. Щотижня у п’ятницю між будинками можна спостерігати рух сумочок, сумок, рюкзаків від гуртожитків до зупинки.
А у неділю по обіді виникає їх зворотній дрейф.
