Вони скрізь. Вони просто всюди. Чужі.
Повен Львів гучно розмовляючих, гучно регочучих, гучно матюкливих росіян і зросійщенців. Тих, що кривляться від наших дитячих колядок у трамваях і тичуть пальцями в нацгвардійців: «Вот, такіє убівалі житєлєй данбаса».
Земляк і вчитель…
Коли закінчувала навчання — він був куратором моєї дипломної роботи. «Пиши так, щоб мені за тебе, землячко, не було соромно». І це подіяло. Захистилася на п’ять!!!
Вертаємо до реалій життя. Без Різдвяних Казок. З оглядин на те, що Василеві Стусу 6 січня Господь-Бог одміряв 80! Офіційна Незалежна Самостійна Демократична Соборна Держава Україна на це — ані пари з вуст!!!
«Швидше місто може існувати
без будинків і землі, ніж держава без віри в богів»
(Плутарх, кінець І – поч. ІІ ст. після Р.Х.)
«Народе мій, до тебе я ще верну,
як в смерті обернуся до життя»
(Василь Стус)
Видно, занадто далеко зайшла криза пануючої сімдесят з гаком років ідеології, коли вже така ортодоксальна особа в республіканському парламенті, як Остроущенко, – ця наша доморощена Ніна Андрєєва – висловилася на пленарному засіданні Верховної Ради України за святкування Різдва.
