Рівюсінько 42 роки тому, саме сеї днини, я побачив справжній театр. Не у своєму рідному Тернополі — аж у Полтаві, куди мене, «літературно-обдарованого» школяра, рідне облоно відрядило на Всеукраїнський зліт таких же «літературно-обдарованих». Разом з моєю учителькою, світлої пам’яті Маргаритою Афанасівною Голуб’євою.