Читаю книгу «В карнавалі історії» Леоніда Плюща. Він чудово описує ту дивну, гнітючу, сіру і водночас цікаву атмосферу в Києві в 60-70-ті роки минулого століття… Брежнєв, застой, дисиденти, 1968, КГБ, Чорновіл, Дзюба, Григоренко, Симоненко, Світличний, Стус, Параджанов і т.д. Якоюсь мірою це нагадує описану Надією Мандельштам атмосферу в перші пореволюційні роки Києва. Кожної тварі — по парі…
Вражаюче привітання Галини Плужник другові Борису Антоненку-Давидовичу в його 80-літній ювілей, мовлене через залізну завісу і океан у Нью-Йорку на відзначенні ювіляра українською громадою. Ювіляр міг дізнатись про цю подію лише з радіотрансляцій «ворожих голосів».
Сьогодні у Москві помер кінорежисер Роллан Сергієнко. Він помер рівно через 7 років після смерті сина, Олексія Сергієнка, теж режисера. Так зійшлось… Душа Роллана Петровича надто прагнула поєднатись із сином, який пішов так рано, так трагічно.
Сьогодні ми дякуємо усім Причетним до Твоєї з’яви на світ, Володю. Усім, кого Ти любив, ким надихався, виростав і розкрилювався на своєму стрімкому, але скупо наміряному земному шляху. Кожним поетичним чи публіцистичним рядком Ти мудрішав, доростав до тієї потуги істинного слова, яка давала змогу утвердися у найвищому праві за всіх сказати, за всіх переболіти. У тій місії, що додає снаги і множить скорботи.
