У лікарні щойно помер 16-й погорілець… На наступний день після пожежі в одній з приватних богаділень Харкова президент заявив, що то погані діти здають своїх батьків у подібні заклади… А потім, схаменувшись, почав казати щось про необхідність реформування будинків для перестарілих по всій країні…
Якось ще в юному віці наш хатній кіт Хома раптом захворів. Підвела, мабуть, його звичка вигризати курячі кісточки. Навіть коли поряд є інша їжа, він зазвичай енергійно трощив їх, немов пес, і навіть ставав об’єктом для наших глузувань. Однак цього разу кіт закінчив тріщати раніше, ніж зазвичай. Бачу: тріпає головою і задкує від миски. А невдовзі почав хрипіти і кашляти. Схоже, щось заважає йому ковтати.
Все російське та російськомовне в Україні приречене на повільне вимирання. Стагнацію, деградацію, всихання і, зрештою… смерть, бо не підживлюється новими сенсами, концептами, енергіями. Російське стає провінційним, кітчевим, неприроднім, вульгарним. Повсякчас чіпляється за минуле, архаїку, мортальну естетику 20 століття. Не еволюціонує.
