Все російське та російськомовне в Україні приречене на повільне вимирання. Стагнацію, деградацію, всихання і, зрештою… смерть, бо не підживлюється новими сенсами, концептами, енергіями. Російське стає провінційним, кітчевим, неприроднім, вульгарним. Повсякчас чіпляється за минуле, архаїку, мортальну естетику 20 століття. Не еволюціонує.
Російська мова в Україні — не просто засіб комунікації. Нині — це свідома декларація належності до російського інформаційного, культурного та ментального полів.
Сучасна Росія — деградативний конструкт. Відповідно ВСЕ, що нас з нею єднає, призводить до примітивізації буття, мислення, рівня спілкування, диспутів, дискурсів. Навіть в російськомовному сегменті Фейсбук найпримітивніші дописи та коментарі чиняться саме російською.
Після Майдану Україна здійснила колосальний прорив в галузі громадянських прав, свобод, зрештою усвідомлення сили власної ВОЛІ, що й відрізняє нас від покірно-рабської колективної ментальності росіян. Зараз основним завданням медведчуківських та проросійських ЗМІ в Україні є навіювання зневіри та розчарування у наших великих здобутках в царині розкріпачення радянських рабів та русифікованих ментальних почвар, пробудження в них українського єства, прагнення самопізнання, відмулювання власної суті, пошук нових форм буття, самоорганізації та творчого мислення.
В нівеляцію наших здобутків вкладається колосальний ресурс. У нестійких істерично-рефлексивних осіб складається враженя що медведчуки перемагають. Але це лише блеф, обман, мара… Накручені мільйони переглядів на каналах Шарія та його посіпак, проплачені ефіри гань герман, пальчевських, мураєвих та добкіних — лишень інформаційний шум для нестійких натур та вимираючих совків, яких в Україні з кожним днем стає менше.
На Майдані ми обрали ЕВОЛЮЦІЙНИЙ ШЛЯХ. Росії та Білорусі тільки належить ступити на нього (що ми зрештою і бачимо). Україна була і лишається ПОПЕРЕДУ і Росії, і Білорусі. То чи варто звертати увагу на тих, хто біжить позаду?
Тільки вперед З ВІРОЮ В СЕБЕ І УКРАЇНУ!!!
Антін Мухарський
