Я вже писала про нешляхетних науковців. Думаю, нешляхетність — питома риса українця після десятиліть СССР. Мені не хотілося про це писати, але кафедра історії української літератури в Інституті філології нашого головного університету країни влаштувала нещодавно презентацію біографії Тараса Шевченка авторства Росовецького, що переросла в обговорення, яке тривало 2,5 години.
Ocтаннiм чаcом мiй cтаpший cин є джepeлом моїx нотаток в інтернеті. Нeщодавно за чаєм вiн запитав: «Татy, а ти знаєш, що в 50-pокаx минyлого cтолiття, в Таганpозi yкpаїномовного наceлeння бyло бiльшe, нiж y Львовi?». Я тpоxи подyмав і вiдповiв: «Так, i нe тiльки y Таганpозi, алe і в Бєлгоpодi».
Священика Полтавської єпархії ПЦУ відсторонили від богослужінь за те, що висловився в інтернеті на захист ненароджених дітей, проти абортів, мовляв, жінка, яка дала згоду на секс, не має права позбуватися дитяти зі свого лона. Нетолерантний, мовляв, вислів…
