Все життя маю величезний сантимент до розумних. Є в них якась така заспокійлива безмовна обіцянка, що все буде добре. Бо в розумних відбивається загалом усе людство. Люди, котрі системно, переконливо і упевнено знають та розуміють своє – дуже зачаровують.
Як сотворив Бог світ, то стали приходити до Нього люди й народи та просити собі долю й землю. Кожному хотілося кращої, тіснилися один споперед другого. Останньою прийшла тендітна дівчина в полотняній сорочці.
– Що ж ти так пізно! – сказав Бог. – Я вже все роздав.
Вставлю і я свої 5 копійок (які вже не ходять, ага) щодо перемоги афганських моджахедів у Афганістані. Урок від них дуже простий. У світі є багато країн, які не мають демократії взагалі. Тобто — ну, ніяк. Жодних виборів. І при цьому є успішними та процвітаючими. І я не про тоталітарні диктатури на кшталт Північної Кореї, де править сімейство Кімів — там якраз бідота і злидота.
