Його поховали сьогодні. А днів зо три тому я проходив повз його хату з вицвілими синьо-жовтими ворітьми. Він сидів на лавці, відвернувшись від сільської вулиці, і мого здоровкання не почув. Сусідка, баба Параска, що сиділа на сусідній лавці, теж мені на моє «здрастуйте» не відповіла, бо ніби зумисне відверталася від діда…
На Форумі видавців у Львові студентка філології, яка пише магістерську за моїми творами, скрушно запитала: «Тут так багато книжок і так мало покупців? Чому?» Ну, що тут скажеш. І я сказав: «Не знаю».
Сьогодні за православним календарем Друга пречиста (Різдво Богородиці). В селі Блистова Менського району на Чернігівщині є церква Різдва Богородиці. Храм збудовано 1894 року. Він один з небагатьох, який вдалося зберегти і відновити після закриття та руйнації більшовиками у 1935-му.
Цьогорічний вересневий Чендей-Фест був, як завжди, компактний, камерний, по-родинному теплий, насичений подіями. Вереснева оптика й акустика додавали свіжості відчуттям. Головне з них – Чендеєва присутність. Сказати б, усеприсутність. У творах, у щойно виданому грубому томі листування, в рисах нащадків і земляків, в набухлих осінніх горах, змазаних басаманами туману.
