Учили ж ми, совки неотесані, за Карлом Марксом, що руснаки, себто українці, вплетені до «віночка» неісторичних народів. Ой, чого лишень тоді не вчили. Раз-по-раз спливає в пам’яті. Не перераховуватиму прізвищ тих лекторів, які так і пхнулися прищепити, зосібна, мені таку думку. Ще за часу, коли Володимир В’ятрович відстежував хто із нас, українців, праведний, а хто грішний, взяли та й перейменували в Києві вулицю Петра Шелеста.
Спеціально встав сьогодні о 03.55, щоб прослідить, як і хто буде переводить годинника… Думав, може якісь звірята, чи гноми… Чи той Миколай… Чи може Шмигаль, або Кличко…
Давненько не бачилися із паном Степаном. А це зустрілися 29 жовтня — був привід. Цього дня збираються друзі, яких зріднив комсомол. Одні збираються, бо ностальгують за архаїчною ленінською ідеологією, інші збираються, щоб просто згадати кращі часи молодості, проведені у коридорах райкомів, обкомів, ЦК…
«Я раптом згадав свого батька. Це ж він привіз мене туди, до тої ночі, я зовсім, зовсім забув. Він привіз мене, здається, в якусь науку. Він ніби з кимось уже домовився і мав лишити мене там в науку».
Можливо, я даремно панікую, але мене насторожили нотки зневаги щодо США. Після піврічної перерви подивився DW англійською, і був неприємно вражений антиамериканськими «шпильками» від репортерів і героїв передач, що то тут, то там ущипливо антиамериканили — загалом 4 явно фіксовані випадки протягом двох годин, з 13.00 до 15.00 за Києвом.
