У ці важкі й тривожні зимові дні, коли душі так не вистачає сонця й повітря, каменем впала ще одна чорна звістка – відійшов у засвіти Василь Фольварочний. Важко повірити, що Василь Іванович – уже по той бік світла. Не віриться, можливо, тому, що я не бачив його ослабленим, хворим, немічним. А ще – нам, тим, хто тут топче ряст, справді важко повірити, що ось – жила людина на цьому світі, раділа чи страждала, чогось хотіла і чогось чекала, на щось надіялась; аж тут приходить час – і людина вже там… звідки не повертаються…
Остання крапка Василя Фольварочного
