Щастя любить тишу. Я теж люблю тишу. І щастя люблю. Тобто його миті. А насправді для цього не так багато і треба. Але це «небагато» не завжди є. У мене є. Зараз є. Коли ти повноцінно висипаєшся на широкому матраці в чистій постелі, йдеш в душ (не їдеш, не вигадуєш собі тазики і гарячу воду з каструлі), заваряюєш собі смачну каву, а на столі на тебе чекає сніданок і кілька записок.
Але я повернуся…
