Коли в 1936 році комуністи нагородили молодого Андрія Малишка орденом «Знак Пошани», батько запитав у нього: «За що ж тобі, сину, оця відзнака?» Андрій йому: «Це, тату, за вірші». «А за які ж вірші, сину?» «Та, напевно, за гарні...» «Дурний ти, сину, за гарні вірші в Сибір засилають, або кулю пускають…» Андрій дуже образився на батька, але згодом зізнавався: «До цієї жорстокої Батьківської мудрості я йшов усе свідоме життя…»
Покаяння Андрія Малишка
