Сьогодні прокинувся пізно – субота, вихідний. Та перш, ніж розтулити очі і встати з ліжка, вирішив, послуговуючись своєю, набутою в останні роки, метеозалежністю, встановити, а яка ж погода на вулиці. Уважний аналіз самопочуття привів мене до висновку, що на дворі метеостан має бути якийсь каламутний, не визначений, аморфний. Вже підійшовши до вікна, переконався, що відчуття мене не зрадили. Весь простір подвір’я, вулиці, дитячих майданчиків і кущів навколо них був заповнений туманом, а відсутність бодай найменшого подиху вітру робила картину статичною, складалося цілковите враження, що так було завжди, а сонце, небо, хмари і птахи в небі – то лише сни невідомого життя.
Гра туману
