Теза про припинення допомоги українським біженцям, аби стимулювати їх повернутися додому за логікою дуже схожа на тезу про те, що треба припинити давати Україні зброю і тоді війна закінчиться. Тобто вони абсолютно алогічні і безглузді, бо воно так не робе.
Незбагненним чином ця письменниця причетна до кількох миттєвостей з мого минулого, які я вважаю найщасливішими у моєму житті. Принаймні його більш зрілої частини. І це саме їх я згадую наодинці з собою, коли вночі часом охоплює відчай. Намагаюся триматися за цей спогад. А сама письменниця, звісно, тут ні до чого.
Остерігаюся людей, які прасують постільну білизну. Хто його знає, на що вони ще здатні… Трохи ніяковію від чистих і дорогих вбиралень. В них пісяти якось невдобняк. Не розумію терміну «центр прийняття рішень». Виходить десь є «центри не прийняття рішень». Або центри прийняття, але не рішень? Або ж взагалі не центри, а так, периферія.
