Гоголь як дзеркало нашої війни. Сьогодні багато скигління про Миколу (Ніколая) Гоголя. Чи він «наш», чи не «наш». Дозвольте і мені слово. Він «наш» і не «наш». І в цьому його драма, ба навіть трагедія. Цей обдарований чоловік із шляхетного козацького роду спробував (добровільно, але за вимушених обставин) поєднати «дві руські народности».
Отже Булгакова підтримує сам вільний філософ Андрій Баумейстер! Я вважаю, що філософи й історики можуть висловлюватися про письменників, але це все ж не їхня парафія і не їхня професія. Баумейстеру буде соромно, коли він прочитає ті твори Булгакова, яких він не читав, яких він не знає, в яких навіть українська антропологія викликає у цього великого письменника єдине бажання — убити цих «обезьян»-українців.
Прочитала, що московський генерал вручив Дмитру Табачнику, колишньому міністру освіти України, медальку учасника СВО. Ну, і посміялась від душі. Бо згадалося, що при всьому його злому генії, а він справді талановитий мерзотник, була у нього така дивна дріб’язковість. Неконтрольована, прямо клептоманська тяга до політичної біжутерії (термін не мій, це перл Ліни Костенко) — незаслужених звань і нагород.
