20 серпня виповнюється 85 років письменнику, одному з останніх шістдесятників, моєму батькові Валерію Шевчуку. Через стан його здоров’я ніяких офіційних святкувань не передбачено. Втім, порадившись, беру на себе сміливість запустити щось типу флешмобу – #МійШевчук.
Написанням книг — оповідань, повістей, просто текстів багато не заробиш. Власне кажучи, нічого не заробиш. Треба придумати щось інше. Грабунок банку, переправляння ухилянтів за кордон, торгівля зброєю чи наркотиками. Можна просто горілкою.
Карло Чіполла в своїй книзі «Закони дурості людської» так визначає дурня: це – той, хто завдає шкоди іншим, не маючи з того жодної власної вигоди. Але з часів написання тої книги спливло досить багато часу (ще й інтернету не було), а тому дефініція «дурня» потребує уточнень.
Є рани, які так швидко не заживають. Але доки болітиме рана, є можливість не просто страждати, а переосмислювати своє буття. Тому що страждання завжди мають саме такий “побічний ефект” – змінювати нас у кращий бік, даруючи нам мудрість досвіду. Ми не можемо відмотати плівку назад і щось змінити, але ми можемо зробити висновки. І спробувати візуалізувати таємну суть того, що відбулося. А відбулося жахливе – політичне вбиство на тлі загадкової війни з ментальним змістом.
