Те, що сьогодні відбувається з Україною — це наслідки багаторічної побудови олігархічної моделі країни. Суть її в кількох рисах:
— Відсутність національної української культурної еліти внаслідок блокування у ЗМІ національної культури і активне поширення глобалістських трендів з орієнтацією на «ринкову культуру»;
— Повна відсутність спектру повноцінних політичних партій і рухів — від праволіберальних до ліворадикальних, внаслідок орієнтації на вождистьський тип цих політичних структур і активну присутність в цих структурах інтернаціонального елементу, інтереси якого лобіюються і координуються на міжпартійному і глобальному рівні;
— Повна відсутність сильного і координованого національного медіапростору, внаслідок слабкості української держави, нерозуміння президентами країни важливості інформаційних стратегій і тотальне компрадорство на всіх політичних рівнях, що знищує національні інтереси країни;
— Повне нівелювання за допомогою підконтрольних ЗМІ моральних, етичних, естетичних, політичних ідеалів у народу України внаслідок тонкої цілеспрямованої, маніпулятивної політики, спрямованої на поголовну деградацію українського народу. Деградація ця виражається у повній залежності від інформації, яка споживається, відсутності критичного сприйняття, тотальна інформаційна безграмотність, орієнтація на розважальний тип продукту (видовищ, замість хліба!). Тотальна орієнтація на глобалістичні квазіідеали і квазіособистості, якими заселений наш медіапростір.
Всі ці фактори говорять про те, що при наявності цих та багатьох інших внутрішніх і зовнішніх чинників Україна зі своїм надто високим рівнем толерантності і надто низьким рівнем самосвідомості стоїть на межі свого зникнення як національної держави, де основним джерело влади є український народ.
Народу, як виявилось, уже практично нема…
Якщо не трапиться якогось Божого Дива — від України може лишитися лише назва. Це в кращому випадку.
Анатолій Матвійчук
