29 ЛИСТОПАДА ВІДБУДЕТЬСЯ ЧЕРГОВИЙ З’ЇЗД ПИСЬМЕННИКІВ УКРАЇНИ.
НА ЗАСІДАННІ ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СПІЛКИ ПИСЬМЕННИКІВ УКРАЇНИ 18 ЖОВТНЯ УХВАЛЕНО РІШЕННЯ ПРО СКЛИКАННЯ 29 ЛИСТОПАДА ЧЕРГОВОГО, Х-го З’ЇЗДУ ПИСЬМЕННИКІВ УКРАЇНИ.
На ньому буде обране нове керівництво Національної спілки письменників України. Дякую тим членам Правління (а їх переважна більшість), які проявили відповідальність і ухвалили важливі рішення. Загалом засідання пройшло у конструктивному руслі, якщо не брати до уваги епатажні дії кількох надміру гамірливих членів Правління.
Я дуже спокійно ставлюся до наявності опонентів. До речі, нинішня опозиція до голови НСПУ, як на мене, – мрія кожного керівника. Мені як голові було б набагато складніше, якби в стані опозиції були справді серйозні, мислячі гравці, які діяли б грамотно і вміли прораховувати свої ходи.
На засіданні Правління один із «опонентів», голова Київської міської організації Даниленко зачитав текст, датований 17-им жовтня, листа до Правління НСПУ за підписом голови Парламентського комітету з питань культури й духовності М.Княжицького.
Виявляється, цей парламентський комітет «занепокоєний ситуацією, що склалася в НСПУ». Від себе «поінформований» Даниленко додав, що комітет Княжицького спеціально розглядав на своєму засіданні це питання.
Цікаво, чому ж у такому разі не запросили, не заслухали керівництво Спілки? Чому цей «офіційний документ» не був відправлений, як зазвичай, поштою на адресу керівництва Спілки, а якимось дивним чином опинився в руках Даниленка, котрий, діставши його з рукава, прочитав ошелешеним членам Правління?..
Дива та й годі!
Парламентський комітет з питань культури й духовності, виявляється, переймається проблемою квот представництва на письменницький з’їзд! І радить письменникам, яку ж їм квоту встановити.
З чого б це, пане Княжицький?..
Подібного абсурду не було не лише за згаданих у цьому ж листі «часів Януковича», а й за «тоталітарного радянського режиму». Безперечно, радянська влада контролювала Спілку письменників, але відкрито вказувати їм, за якою квотою обирати делегатів на з’їзд – так мізерно низько жодна влада все-таки не опускалась.
Письменники навряд чи потребують чиїхось керівних порад і вказівок щодо того, як їм проводити з’їзд. Між іншим, скандали, про які йдеться в листі, були ініційовані тим опонентом, який і зачитав листа Княжицького – головою київської міської організації НСПУ Даниленком. Але тривають вони не четвертий рік, а трохи більше як два з половиною роки – від 11 лютого 2016 року, коли п’ятеро (з одинадцяти) секретарів НСПУ, змовившись зарання, на засіданні Секретаріату НСПУ несподівано виступили проти мене як керівника НСПУ.
У листі згадано про «малоформатний з’їзд у Ірпені» 31березня 2017 року. Насправді це був позачерговий з’їзд, з квотою 1 до 20 плюс поза квотою члени Правління (всього у Спілці близько 2 тисяч членів НСПУ), на якому було вирішено питання облаштування на частині території (2, 8 га) Ірпінського будинку творчості письменників парку загального користування.
Тобто: ніхто нічого не продавав і не «віддавав». Коштом міста на території Ірпінського будинку творчості письменників було впорядковано красивий парк. Ми не витратили жодної копійки. Вся земля Ірпінського будинку творчості письменників (а це близько 11 гектарів), в тому числі і територія парку, залишається в постійному користуванні НСПУ.
Більше того, позитивне голосування на тому з’їзді зумовило суттєве (в 10 разів) зменшення земельного податку для НСПУ в Ірпені – з 98 тис. гривень на місяць до 9, 8 тис. гривень на місяць. Позиція керівництва міста і депутатів Ірпінської міської ради перед цим була жорсткою: без позитивного рішення на з’їзді земельний податок залишився б кабальним: майже сто тисяч гривень у місяць. Таких грошей Спілка платити не могла, відтак сценарій був зрозумілий: податковий борг – суд – повна втрата для НСПУ Ірпінського будинку творчості письменників.
До речі, Парламентський комітет з питань культури й духовності чомусь уже давненько проявляє підвищений інтерес до Спілки. Ось цитата за липень 2016 року із статті письменника С.Пантюка, ще з давніх часів наближеного до М.Княжицького:
«В комітеті Верховної Ради з питань духовності та культури готові розглянути пілотні проекти модернізації НСПУ, зупинитися на найефективнішому з них і допомогти з проведенням з’їзду, щоб дати можливість письменникам обрати реформаторів, а не радянський секонд-хенд, яким є Михайло Сидоржевський та його найближче оточення пенсіонерів з комсомольського та комуністичного минулого».
Відомі також заяви окремих членів цього комітету про те, що необхідно позбавити державного фінансування Спілку письменників, а заодно і всі національні творчі спілки. А щодо «пілотних проектів модернізації НСПУ», то один із них неодноразово публічно і в пресі пропонував той-таки Пантюк: запалити шини перед входом до Будинку письменників і буквально викурити з нього нинішнє керівництво, і при цьому повністю позбавити Спілку державного фінансування.
… Взагалі, цей лист — чудесний документ. Він демонструє плінтусний рівень мислення його ініціаторів. Почитайте його уважно. (Варто було б перед тим як віддавати його Даниленкові, звернутися до грамотного коректора, аби принаймні правильно розставив розділові знаки).
Цитую: «Як і все українське суспільство…» (нагадує «як і весь радянський народ»). Тхне совком за півкілометра. Так само, до речі, смердить совком від ініціативи ще одного новоспеченого (а насправді латентного вже давно) опонента Славинського зі збирання підписів під листом з засудженням статті Г.Штоня в «Українській літературній газеті», яку я редагую. Яка воістину невмируща радянська класика жанру у стилі «донос»! Зрозуміло, з якою метою це робиться. Тим часом цей опонент, ну, ніяк не може вгамуватися і вже строчить проти Сидоржевського нові дописи у Фейсбуці.
А ось шедевр від Княжицького: «Держава не припиняє фінансову допомогу Спілці».
Пане Княжицький, 920 тисяч гривень на рік – оце і є вся «фінансова допомога Спілці». Спілці цих грошей вистачає якраз на півтора місяці. Річна зарплатня деяких секретарок і помічниць окремих наших міністрів є значно вищою, ніж вся «допомога» Спілці. (Між іншим, саме з Комітету Княжицього лунають заяви про необхідність повністю позбавити спілки як «сталінські колгоспи» будь-якого фінансування. І ще. На наші неодноразові звертання з тих чи інших питань до комітету Княжицького ми завжди отримували стандартні відписки).
На завершення.
У листі пана Княжицького до Правління НСПУ не бачу позиції державного мужа, який переймається проблемами культури.
На жаль, маємо справу з дрібним підігруванням кільком спілчанським баламутам. Мета цих нечистоплотних ігрищ, що їх ведуть спілчанські інтригани за сприяння деяких чиновників – будь-що усунути нинішнє керівництво НСПУ і отримати доступ до майна Спілки…
Декларуючи свій новітній «постмодернізм» і ультрасучасність, купка опонентів насправді демонструє подиву гідний колгоспний, совковий, затрапезний стиль, саме отой «радянський секонд-хенд», в якому вони звинувачують мене. До речі, з їхнього боку це не лише звинувачення на мою адресу і обливання брудом у пресі. Це і численні заяви на мене в органи прокуратури, поліцію, СБУ, заяви до суду – я вже збився з рахунку, скільки їх було.
Між іншим, на Правлінні ухвалено квоту на з’їзд 1 делегат від 5 членів НСПУ. З моєї ініціативи. Хоча спершу на Секретаріаті зупинились на квоті 1 від 7. Пропонуючи цю цифру, я керувався тим, що чим більше буде на з’їзді делегатів, тим пропорційно менше на ньому буде баламутів і крикунів – адже їх насправді небагато.
Михайло Сидоржевський
