Щоб зрозуміти, хоча б приблизно, ИНШУ культуру чи цивілізацію, треба бути носієм СВОЄЇ не нижчого рівня (хоча й це ще не гарантія людяного ставлення до ИНШИХ).
Коли іспанська наволоч (до якої згодом долучилася наволоч з усієї Європи) вдерлася до Америки, то першим ділом, користуючись перевагою вогнепальної зброї, винищила впень не тільки «дикі» племена аборигенів, а й грандіозну цивілізацію інків, майя, ацтеків… Не спинило ні лицемірне християнство, ні ще лицемірніший кодекс рицарства, що нібито не дозволяв убивати тих, хто не міг чинити опір.
Дуже подібні подвиги тупих безграмотних чингісханів, хрестоносців, гітлерів чи московської орди показують, що справа не у виродках, а в СИСТЕМНИХ властивостях біовиду гомо сапієнс. Ніколи ніякий маніяк не заварив би криваву оргію на цілому континенті, якби тої крови не прагнула, свідомо чи інстинктивно, величезна маса населення.
Маніяки тільки «очолюють» кожне всенародне цунамі.
З цього випливає, що люди відрізняються від найдурніших і найжорстокіших хижаків тільки наявністю зброї та ще диявольськи винахідливим розумом, який, проте, не бачить ИНШОГО ні в своїх братах і сестрах, ні в живій природі, серед якої й ресурсами якої живе.
Діду, все це, м’яко кажучи, ніяка не новина, ти лучче розказуй нам про Долю України.
А що доля?
Доля існує, але людям не дано її знати наперед. Вони й назад ради собі не дадуть. За всієї достовірности й нерушимости історичних фактів минулого ми не можемо ті факти витлумачити. Тобто тлумачимо, але категорично, однозначно, спрощено… і кожен по-своєму. Або по-нашому. І немає в нашій історії жодного героя й жодної події, що вдостоїлися б одностайного розуміння українців. То що вже казати про іноземців. І що вже казати про майбутнє.
Рішучість і впевненість, з якими люди приступають до минулого чи майбутнього, мене заворожують, аж паралізують. Як можна так радикально діяти, маючи стільки доказів неймовірної системної дурости людського розуму? До того ж ця людська звичка (чи суспільний інстинкт?) не виявляє жодних ознак якогось контролю чи іншого гамування. Навпаки, радикальність оцінок і рішучість дій зростають з кожним століттям, ще й з прискоренням. Тому так важко сподіватися, що людство доросте до конструктивного розуму раніше, ніж знищить дотла все, що створив молодий недосвідчений розум багатьох світових культур.
Доля України в цій перспективі виглядить особливо несправедливою. Вся історія біосфери на планеті (понад 4 мільярди років) показує вперте зростання біомаси, з переходами час від часу кількості в якість, а отже відбувається ускладнення, структуризація, вдосконалення біомаси. Збільшується кількість видів, посилюється живучість кожного з них і живучість біосфери як єдиного цілого, неймовірно складного, суперечливого, а все ж дедалі досконалішого організму.
Ця тенденція продовжується й після виходу в «лідери еволюції» нашого людського роду. За винятком останніх 200-300 років, про що окрема розмова далі. А поки що я дозволю собі трохи екстраполювати.
Розростання, ускладнення та вдосконалення живої матерії можна вважати її невід’ємною і навіть визначальною властивістю. А це означає, що і в майбутньому дедалі більша частина планети невпинно перетворюватиметься з мертвої матерії в живу матерію. Це диво, яке майже суперечить 2-му закону термодинаміки, забезпечують два еволюційні стрибки, два дивовижні механізми, що виникли на Землі БЕЗ УЧАСТІ ЛЮДСЬКОГО РОЗУМУ: 1) використання, перетворення й збереження сонячної енергії; 2) накопичення, обробка та передача інформації.
Останній механізм зумовив виникнення й швидкий розвиток людського розуму, а водночас, із необхідністю, формування етносів і ЕТНІЧНИХ КУЛЬТУР.
Етнотворчі процеси на просторах України завжди йшли під домінантою природного середовища. Найбільший у світі чорноземний масив, ідеальна система річок, озер і морів, оптимальний клімат (ні розледащіти, ні здичавіти не дає) протягом двох-трьох поколінь формували господаря-хлібороба з будь-якого зайди чи завойовника. Земля спокушала, як жінка: візьми мене, кохай мене, терпи мене – я тобі віддячу сторицею! І справді віддячувала, не обманювала.
Праця на цій землі протягом тисячоліть сформувала такий етнос, таку етнічну КУЛЬТУРУ, яким у світі не було й немає рівних. Як це розуміти? А розуміти це треба в контексті згаданої вище загальної еволюції біосфери: аналоги були (Межиріччя, Давній Єгипет, Китай, …), але вони не дотягують до технічних досягнень і територіальних масштабів Української цивілізації.
Українська землеробська цивілізація фактично опинилась на чолі планетарного еволюційного поступу, ставши його КУЛЬТУРНИМ продовженням. Вона витворила таку культуру обробітку й догляду землі і таку культуру людських стосунків на цій землі, які є логічним і природним продовженням чотирьох мільярдів років НЕСВІДОМОЇ еволюції біосфери. Нам сьогодні важко зрозуміти, як може людина, втрутившись із своїм розумом і своїми машинами в життя на Землі, не тільки не руйнувати це життя, а сприяти його подальшому зростанню. Але історія Української цивілізації показала, що це можливо!
Останні 200-300 років ознаменували кінець Української та залишків світової землеробської цивілізації. Причиною тому став несподіваний бурхливий розвиток машин та високих технологій. Ширше кажучи, дурість недорослого людського розуму. Науковці це добре розуміють, але вдіяти нічого не можуть.
Людству вистачило розуму досягти нечуваного рівня й комфорту життя, але забракло, щоб злізти з цієї голки комфорту. Неконтрольована зажерливість гомо сапієнса спустошує й забруднює біосферу планети швидше, ніж вона встигає регенерувати.
Українці зі своєю землеробською культурою сьогодні нікого не цікавлять, вони зайві. Їхня життєздатність, упертість і хитрість усіх дратують. До того ж, під впливом цієї всесвітньої історичної кривди, характер українців помітно зіпсувався.
Вони майже нестерпні, а головне – не потрібні навіть самим собі. Проблему харчування вирішують машини й хімія, а скільки ще століть проживе земля в такому режимі – мало кого хвилює.
Оце так повернулась Українська Доля.
І як же не проклясти її?
Василь Триліс
Малюнок Юрія ПАЦАНА
