Дорогою до праці згадалась мені La Divina Commedia.
І от я подумав: якби величний Данте жив нині, в Чернівцях, в найкращому місті на землі, в місті, де варто вмерти, то пекло виглядало б приблизно так…
I коло, «Тролейбусні маніяки»
Це нескінченний рух тролейбусів, в яких душі стовписьком стоять біля… дверей!!!!!! Середина транспорту абсолютно порожня — лише одинокий кондуктор сидить там на своєму троні, накритому старим, ще совєцьких врємьон, тоненьким та дірявим простирадлом. Поруч з ним на підлозі – саморобний обігрівач, що дико ремигає. А він, кондуктор, з розпачем в очах лузає сємкі та плюється у відкрите віконце.
Проблема в тому, що цей пекельний громадський транспорт завжди зупиняється «не на тій зупинці», і бідні душі чи то боячись пропустити свою зупинку, чи то їм просто «взападло» пройти у середину троллейбуса, стоять натовпом біля дверей і їдуть у… Вічність.
Серед них є ті, хто з піною на вустах, хочуть стати саме на це місце, саме біля цього поручня, вклинитись між тими, хто стоїть і так у не надто комфортних умовах, потоптатися їм по ногах, при тому важко зітхаючи…
Але хрєн там — саме на цьому місці стоять два чорти по 2,5 метри зросту, з якими не те, що прєрєкацця — на них дивитись моторошно!
II коло, «Маршрутки пекельного автопрому»
Спускаючись нижче колами пекла, де варто жити чи вмерти, ми потрапляємо в жовте море маршруток — ореол обєтанія душ, що знущалися над людьми в маршрутних таксі. Сатана реально знає толк у тортурах! Це пекельна машина знущань: з одного боку вікна цього жаху на колесах завжди відкриті, і під ними сидять ті, кому вєчно do it, — душі зі слабким імунітетом, соплями та кашлем.
Закрити вікно неможливо — його просто, паскуда, немає! Пересісти на іншій бік теж не варіант, бо там, на іншому боці, сидять ті, кому вєчно душно – «відкрийте, сука, вікно!»
Але його хрєн відкриєш — воно приварене самим Асмодеєм, аргоновою зваркою чи хто зна чим вони в цьому пеклі ті вікна заварюють! І як на зло саме з цього боку світить палюче, пекельне сонце, гаряче як серце співака Вінника.
В самому кінці цього жовтого жахіття стоять ті, хто намагається передати за проїзд «стоячими», але цих бєдолаг всі тупо ігнорують, то вони так і їдуть «зайцями» в бєздну битія.
III коло, «Зебра Белфегора»
Ще нижче «Пеклоавтодор», руками душ-гастарбайтерів, виклав дірявим асфальтом дорогу, на якій з інтервалом у 5 метрів намальовано «зебру» хрєновою фарбою, виробництва місцевого «Пеклохімзаводу».
Перед кожною з тих «зебр» стоять, ревучи моторами, «бехі семьоркі», спрінтера та інші популярні моделі, звичайно ж, на польських та литовських номерах (в пеклі так теж можна). В них сидять ті, хто не пропускав пішоходів на переходах, ушльопки, які паркувалися перед «зеброю» чи прямо на ній.
По «зебрі» дуже повільно, ткнувшись носом у айфон, переглядаючи інстаграм, ходять чорти, і час від часу ржуть із бєдолаг в автівках.
Переїхати «зебру» бєдолаги не можуть, то ж вони сидять в машинах, а з магнітоли їхній мозок виїдає усе той же Вінник зі своїм «ніно», і від розпачу вони тиснуть на кнопку клаксона, але клаксон чути лише в салоні їхньої ж автівки… Просто жах… але так їм і треба!
В проміжках між «зеброю» на тротуарі, що викладений хрєновою бруківкою виробництва «Чистилищебетон & Co» («викладений» — то занадто, її тупо накидали на пісок, що «свиснули» чорти із райського піщаного кар’єру під прєдвадітєльством Азазаеля і продали за вагон лісу), намагаються перейти дорогу душі, які при житті перебігали дорогу в недозволених місцях, керуючись принципом «правіла прідумалі чьтоби іх нарушать».
«Впевнившись», що транспорту нема, воно перебіга дорогу – аж тут, откуда нє возьмісь, з’являється галіма зелена «копейка» і збиває його нахєр…
Душа повертається на ісходну точку, і так — допоки існує Всесвіт.
Якби воно пройшло декілька кроків праворуч чи хоча б ліворуч, то потрапило б на «зебру», де стоять автівки, з яких волає «ніно», і для нього б пекло залишалося на відстані руки, але… ж правіла — для того «чьтоб іх нарушать»…
Тo be continued… Далі гірше…
Паша Ісаченко
