В одному мальовничому селі жила така одна дуже істерична жіночка. Чоловік у неї був миршавий і зашуганий. А дамочка все думала, шо його зваблюють інші женщіни і шо він такий ї*ака страшний, шо ото всім і отвічає…
Часто вона бігала по дворам, зазирала у вікна і кляла усіх кого не попадя, шо соблазняють його Вітька распрекрасного.
В село приїхала на ПМЖ Валька.
Валька овдовіла давненько, і як вона сама казала «назамужествувалась так, шо хай він хоть з розою в с*аці, а піде к чортовій матері». Тож так і жила сама.
Тітка була сильна, рало тягала так, шо мужики догнать не могли, з усим справлялася сама.
І от якось та істеричка біля магазину перестріває Вальку, одкрива свого рота і як почала верещать: ти у Вітька брала, та ти Вітькові й давала…
І так це, з такими деталями, шо бути б тій істеричці сценаристом десь у студії Бразерс чи шо. А Валька дивиться на неї і каже: «Одійди!». А та далі верещить: «та я тобі патли повидьоргую, пра*тітутка»…
А Валька їй: «Одійди!», а істеричка далі: «Та я тобі…»
Ну, Валька взяла і своїм крепким лобом як бахне ту істеричку в носа! В тієї юшка тече, на с*аку впала, зі східців скотилася, спідниця задерлася….
А Валька й каже: «Тебе як людину просилося, одійди».
Татуся Бо
