«Мерячка, Уотсоне!»
Майже сто років тому британський лікар-полярник Уотсон описав дивну хворобу, що її жителі Півночі називали «емерик» або мерячка.
Починалося все раптово.
Часом — у багатьох людей одразу. Зазвичай наприкінці полярної ночі. Ослаблені тривалим стресом чи хворобою, люди враз ставали апатичними, потім починали виконувати синхронні ритмічні дії, підкоряючись лише їм одним чутним командам дивних голосів.
Далі їм ставало гірше.
Більшість вперто прагнула йти в північному напрямі. Втримати цих людей було тяжко.
Багато дослідників усе згадане називають «покликом Північної зорі». Перебуваючи в «полярно-трансовому» стані, люди були схильні виконувати будь-які команди, що не суперечили «поклику». Дехто — навпаки «заражав» інших. Серед дослідників хвороба дістала назву «полярний сказ» або психоз.
Вважається, що викликають його певний ритмічний вплив зорових, слухових або інших подразників. Важлива частота коливань. Вона має збігатися з частотами ритмів головного мозку. Зокрема цікавий, так званий, тета-ритм (4-8 Гц). Тета-хвилі, за твердженням науковців, пов’язані зі зміненими станами свідомості. Така-от природна психотроніка.
Наприкінці зауважмо, мешкаканці Півночі називали мерячку шаманським насланням. У нас є слово «мана». (Пам`ятаєте, у Котляревського: «Еней пустив на нас ману. Звелів покинути нас Трою, підмовив плавати з собою…»). А ще — це явище досліджував Олександр Барченко, соратник Гліба Бокія, радянського організатора досліджень способів впливу на масову свідомість.
До чого це все?
А до того, що мерячіння — це лише один хвеномен. Системному його дослідженню на державному рівні — майже сто років. А феноменів — ще є і є. І щоб щось ефективно використосувати — не обов`язково «вмикати північне сяйво», «харп» чи ще щось.
Припустімо, що наука розкрила «шаманський секрет». Відмела зайві ритуали — створила систему простих для виконання прийомів. І уможливила масову підготовку всяких-різних «операторів».
Постскриптум.
Що ж із тим усім робити, спитаєте?
Відповім: не знаю. Але принаймні, зменшити масштаб деструктиву, сподіваюсь, можна. Тут, на мою думку, головне зауважити зміни («щось не так») в системі поглядів, потреб, мотивів…
Далі слід виявити джерело («ким пороблено») привнесення змін: ЗМІ, соцмережі, організації, окремі люди.
Потім, не зважаючи ні на які «тяжкі» психостани, повернути собі право на скепсис та іронію, відділити факти від оціночних суджень. Якщо не минеться — звернутися по консультації до спеціалістів.
Головне — усвідомити: «Це — мана. І це мина».
Дмитро Мамчур
