Григір Михайлович Тютюнник — український письменник-прозаїк, перекладач, педагог. Представник покоління шістдесятників. Його твори вирізняються колоритним зображенням побуту сучасного села, рідкісним знанням мови та психології народу, соковитим гумором.
Григір Тютюнник народився в родині селян, його батька було заарештовано органами НКВС, коли йому було лише 6 років. Григір прожив тяжке сирітське життя. Знав, що влада знищила його батька. Переслідували і його самого. Усе життя жив з натугою. Тяжко переживав, коли його твори препарувала цензура. До цього додалися сімейні незгоди.
Був відданий літературі, нехтував матеріальними благами. На цьому ґрунті виникали конфлікти з дружиною. У певний момент усе це зійшлося водно… У ніч із 5 на 6 березня 1980 року 48-річний письменник вчинив самогубство…
Цитати Григора Тютюнника:
● Життя справді складне, і єдиний у нього підручник — досвід.
● Зберігаються тільки народи–завойовники, себто тільки вбивці. Завойовані народи — скніють. Україна ніколи не була завойовником, єдиний її спогад — слава козацького самозахисту. Забрати в неї це — і народу такого більше не існує
● Щоб шанувати, треба мати талант. Щоб заздрити, таланту не треба.
● Знати людину глибоко — страшно.
● Іноді я відчуваю людину, як рана — сіль.
● Людина, що знехтувала добром інших, зневажила його в собі.
● Сердяться слабкі душі, сильні — ненавидять або прощають.
● Чоловіки! Ви проклинаєте жінку і боготворите матір. Чи немає в цьому суперечності?
● Не суди по генералу про життя солдатів.
● Немає загадки таланту. Є вічна загадка любові.
● Шукати гармонії всезагальної — шукати на денному небі зірки.
● Вам не вистачає ріки, а мені й краплі достатньо.
● Істина приходить надто пізно і дається надто болісно, щоб радіти її відкриттю!
● Образа притаманна слабким.
● Найстрашніше для людини — сама людина.
● Любов — це одне з найкращих психічних захворювань.
● Найздібніша людина та, яка зуміє вчасно і точно визначити свої здібності.
● Графоман сидить у кожному письменнику, і талановитий той, хто вміє примусити себе замовкнути.
● Мрія дає нуль, якщо її не зробити життям.
● І захотілося раптом, щоб коли помру, крізь прах мого серця проріс дубовий корінь, а з нього вимахав могутній дуб і щоб гілля його пішло на кілки — бити тупих і немічних серцем людей.
● Зустріч з величчю робить нас скромнішими.
● Кожен письменник обирає тему найближчу, найріднішу його життєвому досвідові і – неодмінно – своєму ідеалові людини в тому часі, у якому він живе. Найдорожчою темою, а отже й ідеалом, для мене завжди були і залишаться доброта, самовідданість і милосердя людської душі в найрізноманітніших проявах.
● Читати – найдешевше і найкорисніше задоволення на землі.
● Якщо тебе ніколи не охоплювало бажання обійняти всю землю, приласкати бродячого собаку, підняти з землі зірваний листок і цілувати його — значить ти ще не любив.
● Дивно: прочитаєш книгу і шкода з нею розлучатися. За наступну братися навіть не хочеться.
● Краще різка відвертість, ніж зрадницька мовчанка.
● Хороша книга та, після якої відчуваєш, що порозумнішав або став кращим.
● Мій секрет творчості: біль. Повна душа болю.
● Так я ж написав тільки напівправду життя — і мене викидають з літератури. а якби я написав усю правду, то що — мене вбити треба?
● Я сприймаю те, що мене оточує, і те, що діється навколо мене, спочатку почуттям, серцем, а вже потім усвідомлюю розумом – тобто страждаю двічі з одного приводу. Боже, як важко.
Володимир Коскін
