5 серпня, 32 роки тому відійшов у вічність видатний радянський актор, театральний педагог, народний артист СРСР, лауреат Державної премії СРСР Анатолій Папанов.
Життя дарувало мені спілкування з цікавими, неординарними і талановитими людьми, серед яких незабутня зустріч у 1981 році з Анатолієм Папановим.
Я тоді, на свій страх і ризик, запросила його взяти участь у передачі, хоча зовсім не мала впевненості, що такий іменитий і відомий актор, погодиться. Але Анатолій Дмитрович вразив творчу групу своєю скромністю, тактовністю і людяністю щодо тих, хто поруч.
Обумовивши деталі, ми з легкістю записали на Чернівецькій студії телебачення передачу «Година з Анатолієм Папановим», яка залишилася в серці на все життя. Щоправда керівництво студії стримано оцінило її та мало не зарахувало до невдалих передач.
Народився Анатолій Папанов у В’язьмі. Батько — військовий, росіянин. Мати — полька, Олена Болеславівна Росковська, католичка, таємно прийняла православну віру.
У 1930 році разом з батьками переїхав до Москви, працював в ремонтних майстернях 2-го Московського заводу кулькових вальниць (ливарником), одночасно навчався в популярній театральній студії при заводі «Каучук».
У 1937 році Папанов уперше знявся в кіно, зігравши епізодичну роль у фільмі «Ленін у Жовтні». З перших днів війни — на фронті. Був старшим сержантом, командував взводом зенітної артилерії. У червні 1942 року отримав важке поранення під Харковом — вибухом понівечено праву ногу й відірвало на ній два пальці.
Папанов шість місяців провів у шпиталі, і в 21 рік став інвалідом третьої групи, перші кілька років ходив з паличкою. Повернувшись до Москви, вступив на акторський факультет ГІТІСу, в майстерню артистів МХАТу Марії Орлової та Василя Орлова. Після ГІТІСа Папанова запросили до МХАТу, але він разом зі всім курсом їде в Клайпеду, створювати новий театр. З 1946 року був актором Клайпедського російського драматичного театру.
За два роки переїздить в Театр Сатири в Москві. Всього в цьому театрі Анатолій Дмитрович за 40 років створив 50 образів. Деякі з вистав були записані для телебачення, в тому числі «Ревізор», «Гніздо глухаря», «Маленькі комедії великого будинку» з музикою Давида Тухманова.
Кіноглядачі різних поколінь захоплюються творчим дуетом кіноакторів Анатолія Папанова і Андрія Миронова у кінофільмах «Бережись автомобіля», «Діамантова рука», серіалі «Дванадцять стільців».
Анатолій Папанов брав участь у створенні понад сімдесяти кінострічок, включаючи озвучування мультфільмів, як, наприклад, Вовк з мультсеріалу «Ну, постривай!», хоча говорити про цю роботу не любив. Викладав в ГІТІСі, випустив диск як виконавець пісень.
За рік до смерті, як режисер, Папанов поставив спектакль «Останні» за однойменною п’єсою Максима Горького. Як віруюча людина, він мрія завершити постановку молитвою. Щоб уникнути можливих заборон, знайшов радіозапис молитви у виконанні Федора Шаляпіна і вставив її у фінал.
Остання роль Папанова в театрі — Гіце в спектаклі «Руда кобила з дзвіночками» Театру Сатири. Остання кінороль — «Холодне літо 53-го…».
Анатолій Папанов помер 5 серпня 1987 року на 65-му році життя, повернувшись додому зі зйомок. У цей час проходило планове відключення гарячої води. Страждаючи на серцево-судинну недостатність, він, тим не менш, вирішив прийняти холодний душ і помер прямо у ванній кімнаті від серцевого нападу…
Марія Вишневська
