Культура

Антологія розумних думок

Спершу мала намір написати про все це, як про абсолютно буденну для мене річ. Десь так: «Сьогодні моя перша книга поїхала до друкарні».

Але я не буду писати так, бо для мене це, насправді, зовсім не буденна річ. Для мене це дуже трепетний момент. Адже цю книгу я присвятила своєму батькові.

Я пообіцяла йому, недавно, у Володимирському соборі, куди приходжу вряди-годи поспілкуватися з батьками, що я це зроблю. Що видам книгу інтерв’ю, над якими трудилася останні роки. І які, як переконалася, були цікаві мільйонам читачів. Без перебільшення, мільйонам — це суха статистика Гуглу…

Є ще дещо.
По-перше, люди, з якими я спілкувалася.
Вони і є елітою нашої нації. Тому цю книгу ще можна назвати Антологією розумних думок, чи Хрестоматією роздумів про епоху, чи Інструкцією до дій… До того ж, із більш, ніж сотні розмов до книги увійшли лише 23 — відбір був жорстким….

По-друге, ці інтерв’ю уникли злої долі текстів, котрі друкуються в сучасних українських ЗМІ, а саме — купюр, цензури, табуйованих тем чи заборонених імен. Я розмовляла виключно з людьми, які досягли у своєму житті розкоші казати правду (і саме тому серед них — жодного чинного політика).

ПРАВДА — ось маркер, який виставив переді мною мій тато багато років тому. Який сам — завжи і за будь-яких обставин — говорив виключно правду, уболівав за Україну і працював задля її прекрасного майбутнього…

І, звичайно ж, я щиро й уклінно дякую людям, котрі підштовхували мене увесь цей час, переконуючи в необхідності цієї книги, змушуючи дертися на цю гору, хоча інколи я сама собі здавалася Сизіфом.

Дякую вам, дорогі — ті, хто підставляв плече під цей тяжкий камінь, не даючи зневіритися, обламатися і скотитися до низу.

Ну, і насамкінець.
Колись я напишу книгу про те, як я видавала цю книгу. Бо, як з’ясувалося, цензура і, що найстрашніше, — самоцензура в нашій країні нікуди не зникли. А, застосовуючи усі правила піару (ну, бо я ж піарщиця, до речі), я мусила би назвати свою книгу «скандальною» та «сенсаційною» — бо так воно, судячи з переляканої реакції деяких видавців, — і є.

Коротше, моя перша книга поїхала до друку.
Порадійте за мене — лише якщо щиро!

І побажайте удачі цьому довгожданому первістку.
Придбати — за пару тижнів — можна буде безпосередньо в мене, у книгарнях книга не продаватиметься.

Галя Плачинда

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.