В Совіцькім союзі теж регулярно були вибори. І які вибори! Золото, не вибори! Ніхто не знав, хто, куди, коли і навіщо балотірується. Навіть самі кандідати.
За двадцять років, які я застав при СССР — жодного назойливого роліка і біг-борда…
Ніхто з соіскатєлєй мандата не ліз до тебе обніматься ні з того-ні з сього, як припадочний…
В бюлетені нікого не треба було шукать і викреслювать. Явка була близька до абсолютної, навіть тоді коли її не було пошти зовсім. Бюлетенів ніхто ніколи не підраховував і при цьому зроду не було жодної жалоби.
Ніяких екзит-полів не існувало в природі, а соціологи щитали тільки літри молока та кількість яєць з однієї взрослої корови…
Потенційні політтехнологи сиділи в тюрмі за хіщенія соціалістичної власності…
В клубі грала торжественна музика, продавали бочкове пиво, горілку і зефір в шоколаді…
Нам до такої ступєні політичної культури йти ще тисячу років…
Віталій Чепинога
