12 Книжковий Арсенал закінчився. Він приніс масу вражень, нових зустрічей, знайомств, розвіртуалень і планів. Найперше, що запамяталося — це довжелезні черги, ніби на стадіон під час кубкових матчів, бо навіть черги за безкоштовною шаурмою, чи за дармовим насінням на рівненському ринку — ніщо в порівнянні колейкою спраглих до україномовної книги.
Черга стояла тільки за квитками на вхід, притому подвійна і якби її вирівняти, то певне почалася б просто від метро «Арсенальна». Це з одного боку радує, але з іншого показує прокол організаторів, які не чекали такого напливу людей.
Сам Арсенал чудово зорганізований всередині, задіяні майже всі приміщення артцентру. Чудовезне дизайнерське оформлення стендів провідних видавництв. На двох із них теж 
потусувався. Зустрівся з друзями, читачами, дівчатами-піарницями й продавцями з видавництв (ви красуні й робите прекрасну справу).
Дехто з читачів відкрив для себе непіареного письменника, а я для себе нові архетипи для майбутніх книг. Мав приємність спілкуватися з видавцями, обговорити подальші плани (але то секрет) й отримав цілу гору авторських. Ще дізнався, що книги мають вагу й фізичну, бо НП на форумі не надибав, тому пер то все на горбі, як віслюк до метро.
З пригод можу розповісти те, що спершу мене загубив, чи не помітив водій маршрутки на Київ, хоча я його попередив, що чекатиму на зупинці й квиток замовив попередньо. Але він виправився, зробивши коло майже з півгодинною затримкою і наздогнав то все своєю швидкістю по трасі. На зворотній дорозі нас зустрів такий шквал і злива, що було враження – ми на кораблі посеред шторму і це не перебільшення.
На Арсеналі бачив стенд зі спаленими книгами, це зразу повертає в реальність й показує завдяки кому ми змогли тут зібратися й що б сталося, якби тих мужніх хлопців і дівчат не було. Дякую вам і низький уклін. А ворогам смерть! Дякую всім організаторам і причетним за шматок світла!
Василь Тибель
