… Сьогодні наснилась давня поїздка нашого вінницького письменницького десанту до Ірпеня, щоб насадити калиновий гай (саджанці забезпечив Михайло Вдовцов)…
Несподівана пропозиція Віктора Баранова (Царство йому Небесне!) йти до нього в заступники Голови НСПУ, на що я необачно погодився…
…Не доспав своєї нічки,
та сміється ранку сонях…
Та ірпінські електрички
заколисують в долонях…
Це – моє щоденне свято
(ненавиджу лизоблюдство!)…
Нас багато, нас багато –
В ЕЛЕКТРИЧКАХ ЇДЕ ЛЮДСТВО…
Словом я тебе зігрію,
обцілую твоє личко,
на плечі твоїм помрію,
чорноброва електричко…
Сосни збіглися до війська…
міст дрімає, мов лелека…
Ти – уся така ірпінська,
хоч примчалася здалека!..
Бюрократи кривлять писки,
але я тут свій, я знаю –
без ірпінської прописки
і бозна з якого краю…
Занехаяли той калиновий гай, затоптали недбало…
Відійшов у небеса мій затятий суперник по ірпінському більярду Вітя Баранов…
Відійшли в небуття хороші задуми і даремні поривання…
Довкола – сухостій життя! Сушняк!
Михайло Каменюк
