З телеоператором Максом я познайомився на каналі «Інтер» на початку 2000-х. За часів останнього Майдану він відкрито підтримував Януковича, надалі активно долучившись до зйомок пропагандистських сюжетів, що їх показували на російських телеканалах «Звєзда» та «Лайф ньюз». Як вірний парафіянин Києво-Печерської Лаври, після тривалих постів та молитовних подвигів Макс йшов у тривалий запій, щоб набратися гріхів для подальшого їх відмолювання.
— Мнє срочно надо кого-то ви**ать! — підкотив якось ввечері, дихаючи на мене свіжими парами «Хортиці», яку привіз із собою у пластикових пляшках від «Моршинської» з розрахунку 0,75 літра на кожен знімальний день.
— Грєх ето. Пост вєлікій в самом разгарє.
— По*уй! Нє согрєшиш — нє покаєшся. Да і в дорогє ми сєйчас. Помогі, братан. Знаю, імєєш опит в етом дєлє.
«Дарма я йому вчора розповів про свої походеньки Амстердамом», — пронеслася головою думка.
Та, чесно кажучи, мені й самому кортіло дізнатись про деякі принади місцевої секс-індустрії. Навесні 2006-го знімали ми у Таїланді один туристичний проєкт.
Уокінг-стріт, що в Паттаї, — найглибша клоака світу, яку після Другої світової з нуля створили американські ветерани. Їхні осередки легко упізнати за прапором Конфедерації, що неодмінно розвивається десь неподалік.
Побиті малярією, покручені ревматизмом, у рубцях від сифілітичних виразок, худі й засмаглі, в крислатих білих капелюхах, вони й досі потягували свій джин-тонік на відкритих терасах мініготелів, з неприхованою пихатістю спостерігаючи за строкатим натовпом секс-туристів, що пропливав унизу, нервово перелічуючи у своїх кишенях засмальцьовані доларові двадцятки.
Еротик-шоу, де жилаві дівчата ковтають вульвою бритви або перетягують за допомогою прокачаної вагіни відро з водою — твенті доларс. Еротичний масаж — твенті доларс. Стриптиз — так само. Секс-театр, де самки у відкритому доступі спарюються з самцями — двадцять доларів з людини. Оральний секс, класичний секс, швидкий секс у дупу для гомосексуалістів теж можна знайти за двадцятку.
Але то будуть майже мавпи, інваліди або люди пенсійного віку. Бо трахнути живу людину в розквіті сил коштує трохи дорожче. Ціни на такі послуги починаються від 35 доларів і сягають захмарних висот.
За пару тисяч зелених вам можуть запропонувати провести ніч із місцевою принцесою, серед предків якої траплялися й вінценосні особи з династії Романових. На цю мульку добре ведуться російські нувориші, щоб потім хизуватися перед пацанами в сауні: «Є*ал я ету пєрсідскую княжну».
— Так ти ж в Тайландє бил, Вован. А Пєрсія — ето другоє…
— Да по*уй, братішка, налівай…
Того вечора цю фразу, проказану Максимкою в місцевих барах, я чув із десяток разів. Російську тут усюди розуміли.
— Гдє у вас дєвкі самиє лучшиє? — цікавився мій товариш, аж поки ми не нанюхали слід якогось суперборделю, що його радили майже всі бармени, додаючи: «Там цивілізовано, комфортно і безпечно».
Аби не блукати в нетрях захаращених смітниками вузеньких вуличок, ми взяли за десятку таксі та, проїхавши триста метрів, зупинилися біля яскраво освітленого під’їзду з неоновим написом «PARADISE».
Форма надання послуг у цьому закладі була своєрідною. Уявіть собі невеличкий амфітеатр, де в кріслах сидять араби, індійці, китайці, ледь не полінезійці та маорі, ріденько розбавлені білими писками типу наших. На сцені — за склом штук тридцять дівчат у мінібікіні з табличками у руках: «Свєта, Таня, Наташа, Оксана…» — тільки на тайський лад: «Свон, Тай, Нату чи Окумоко».
Джентльмени в залі їдять, бухають (перед кожним розкладний столик). Дівчата за склом тусуються, пританцьовують, стріляють очима, демонстративно поправляють бюстгальтери, стають раком чи закидують за спину волосся.
Час від часу в залі хтось встає (звучить якось двозначно, ні?) і йде геть. Тоді зі сцени зникає або одна, або декілька дівчат, натомість з-за лаштунків відразу з’являються інші. Отакий тобі невпинний секс-конвеєр, який працює цілодобово, без перерви на обід та переоблік.
Ми, звичайно, обрали собі найкращих. Високих, цицькатих, з відстовбурченими задками. Заплативши у касі по сто доларів, разом із ключем отримали від портьє настанову: «У вас є рівно година від моменту, як зайдете до номера. За п’ять хвилин до завершення часу спрацює спеціальний сигнал».
— Ну шо, погрязнєм в пучінє разврата? — хитро підморгнув оком Максимка, з яким ми домовились після завершення утіх зустрітися в холі за барною стійкою.
Коли ж за пів години розхристаний та спантеличений я спустився униз, він вже цмулив своє віскі.
— У тєбя та же хєрня? — поцікавився я, замовляючи й собі сто «Джеймсона».
— І вродє би сначала всьо било отлічно, — зітхнув він. — Она мєня раздєла, провєла в ванную, расстєліла надувной матрац, уложила, помила с пєной, паєлозіла сіськамі по спінє, витєрла полотєнцем і отправіла в постєль. Лєжу я, жду… і вот виходіт она із ванной вся такая красівая і под музичку начінаєт танцевать стріптіз. Снімаєт ліфчік. Потом труси… Я глядь — а у нєйо мєжду ног какая-то тряпочка болтаєтся. Прісмотрєлся, а ето же — остаткі *уя і мошонка с отрєзаннимі яйцамі! Є*ать, Антоша, нарвалісь ми с тобой на трансвєстітов!
***
Сьогодні ввечері наш спільний знайомий надіслав мені у Вотсап повідомлення: «Максім Фєкалов от коронавіруса умєр. Слишал?»
Позавчора, довідавшись із новин, що на «Інтері» хтось підхопив заразу, я зазирнув на його ФБ-сторінку. Вона рясніла фоточками Льва Лещенка з побажанням «здоровья і скорєйшего виздоровлєнія», цитатами Іоанна Кронштадтського, будьонівками, історичними матеріалами про маршала Жукова та вітаннями з 23 фєвраля. Це була перша смерть серед моїх знайомих. Подумалося: «І *уй з ним», — але у Вотсапі я чемно нашкрябав: «Царство нєбєсноє».
А ще моя вам порада: як будете в Таїланді, обирайте саме невисоких і жилавих дівчат, бо високі й соковиті дами — там геть усі трансвестити, або як називали їх ми — «дяді-тьоті».
Антін Мухарський
P.S.
Це був уривок із книжки «КАРАНТИН. Непристойні оповідки», яка вийде друком у перших числах грудня. Підтримати видання можна у два способи:
1) здійснити передзамовлення за 300 грн, тоді ви отримаєте свій примірник серед перших з авторським автографом, зробити це можна на сайті UKRIDEABOOK.
2) підтримати на суму 1000 грн – тоді ваше ім’я буде внесене на спеціальну сторінку подяк.Також ви отримаєте диплом благодійника і книжку з іменним автографом, яку ми відправимо вам нашим коштом ще гаряченькою із друкарні на початку грудня. Дізнатися більше можна на сайті UKRIDEABOOK в розділі «Підтримати видання нової книги».
